Блокування податкових накладних. Правомірність та шляхи оскарження

З 01 липня 2017 року непросте життя платників ПДВ в Україні ще більш ускладнилося. На підставі змін до Податкового кодексу України від 21.12.2016 р., та прийняття низки нормативних актів Кабінету міністрів України та Міністерства фінансів була введена нова система зупинення податкових накладних та відмови в їх реєстрації, а також розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтоді реєстрація податкових накладних/розрахунку коригування зупиняється, якщо операційною системою, яка адмініструється ДФС України, буде виявлено відповідний ступінь ризику в порядку, передбаченому Постановою КМУ від 21 лютого 2018 р. № 117. Критерії ризиковості платника податку та операцій платників податку визначені Листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Для відновлення реєстрації таких документів платникам ПДВ потрібно звертатися до спеціально створеної комісії ДФС України з письмовими поясненнями та пакетом документів, перелік яких також затверджений Постановою №117. Рішення ДФС України про відмову в реєстрації заблокованої податкової накладної/розрахунку коригування оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Здавалося б, створено нову систему, яка покликана припинити зловживання з формування незаконного податкового кредиту недобросовісними платниками податків. Але насправді дана система лише виявляє наявність ризиків нездійснення господарської операції, вона не дає змогу фактично встановити порушення податкового законодавства. Тому, як ведеться в Україні, фактично на невизначений час було зупинено реєстрацію накладних багатьох суб’єктів господарювання, операції яких були цілком прозорими.

Існує чимало проблем правомірності та правової визначеності нормативних документів, визначених вище, які самі по собі виключають можливість використання інституту зупинення реєстрації. Також введення додаткових критеріїв реєстрації податкових накладних не узгоджується з досвідом країн ЄС, де згідно з Директивою Ради ЄС 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року забороняється покладення на платників податків будь-яких зобов’язань чи формальностей по реєстрації податкових накладних, окрім тих, що стосуються підтвердження електронного цифрового підпису та електронного обміну даними. Але шлях доказування неправомірності інституту зупинення податкових накладних в цілому складний, тривалий та майже недосяжний.

Для кожного добросовісного платника ПДВ метою є не глобальне подолання проблеми блокування реєстрації накладних, а досягнення реєстрації його конкретних накладних та формування податкового кредиту для контрагента за цією операцією.

Для таких платників ПДВ, відкрилися справжні проблеми новоствореної системи:

1. Блокування автоматичною системою ДФС величезної кількості ПН за реальними господарськими операціями. Формальні критерії ризикованості платників та господарських операцій недопрацьовані, застосовуючи лише їх неможливо гарантовано стверджувати про фіктивність даної господарської операції.

2. Невмотивованість блокування накладних виникла через невиконання податківцями вимог законодавства щодо зазначення підстав зупинення реєстрації накладних – критерію ризиковості платника податку та критерію здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку (п.п. 3 пункту 13. Постанови КМУ від 21 лютого 2018 р. № 117).

3. При блокуванні здійснюється триступенева перевірка: за критерієм ризиковості платника, наявністю позитивної податкової історії, за критерієм ризиковості господарської операції. Критерії зумовлені загальною статистикою щодо ситуацій, які можуть свідчити про порушення, а не конкретними ознаками, що вказують на нереальність саме зазначеної в накладній операції. Здається, що критерій «короткого періоду існування» та інші подібні критерії жодним чином не можуть свідчити про неможливість здійснення постачальником відповідної господарської операції.

4. Невизначеність способу розблокування накладних. Відсутність чітко формалізованих підстав блокування створює передумови для додаткових корупційних схем в системі ДФС та позбавляє платника можливості визначити, які саме документи та якого змісту пояснення потрібно надати ДФС, аби податкову накладну було зареєстровано.

5. Відсутність норми, яка зобов’язує податківців чітко визначити в квитанції про зупинення накладної перелік конкретних документів, необхідних для розблокування. За змістом існуючого переліку це можуть бути і документи щодо відповідності продукції, сертифікації якості тощо. Наразі в квитанції про зупинення просто вказують, що необхідно надати документи, які підтверджують реальність операції, що завжди дає можливість відмовити в реєстрації накладної, пославшись на недостатність цих документів. Податківці через перевантаженість чи умисно ігнорують основну рису квитанції про зупинення реєстрації ПН як індивідуального правозастосовчого акту – конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб’єктами адміністративного права, які видають такі акти.

6. Затягування процедури розгляду пакету документів для розблокування в межах спеціально створеної адміністративної системи. Утворені в складі ДФС України спеціальні комісії для прийняття рішень про реєстрацію ПН і РК фізично не впоралися з кількістю матеріалів, які надходили від платників податків. Навіть після змін законодавства на початку 2018 року та значного збільшення кількісного складу комісій, рішення про відмову в реєстрації чи про реєстрацію накладних ухвалювали з порушенням строків розгляду, а також без жодної належної мотивації. Платники податків і на цьому етапі не дізнавалися від фіскальної служби, чому реєстрацію їхніх податкових накладних зупинили та чому надані документи й пояснення не визнано належними.

7. Неефективність адміністративної системи оскарження блокування. За неофіційними даними відсоток задоволення скарг комісіями ДФС України є дуже низьким, близько 7 %. Рішення про відмову в задоволенні скарг платників податків ДФС, як і на попередніх етапах, не є вмотивованими, тому фактично розгляд спірного питання по суті розпочинався вже на стадії судового оскарження, причому судам доводилося встановлювати й аналізувати всі обставини «з нуля».

Таким чином, податкові накладні блокуються на невизначений строк, процедура їх оскарження до ДФС тривала та неефективна.

А саме питання часу є найбільш актуальним для платників ПДВ, адже строк сплати ПДВ невідворотно настає, платники податку незалежно від факту зупинення реєстрації накладних вимушені сплачувати ПДВ до бюджету. При цьому контрагенти цих платників не мають права зараховувати відповідні суми до податкового кредиту до закінчення всіх процедур оскарження та реєстрації податкової накладної, що призводить до фактичного збільшення податкового навантаження на цих осіб, переплати ПДВ.

В даному разі особливо страждає саме контрагент платника ПДВ, але невдовзі це невідворотно торкнеться і самого платника, адже покупці товарів та послуг почнуть визначати в господарських договорах фінансову відповідальність за незареєстровані та заблоковані податкові накладні, або підшукуватимуть більш надійних продавців. Як наслідок, це – втрата клієнтів, зменшення обсягів продажу та сповільнення обороту товарів у платників ПДВ, накладні яких заблоковано.

Тому єдиним ефективним шляхом подолання даної проблеми є звернення до спеціальної комісії ДФС з пакетом документів, що підтверджує реальність господарської операції та паралельне звернення до адміністративного суду одразу після зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому не треба вважати, що предмету оскарження на цьому етапі ще немає. Оскарженню підлягає правозастосовний акт органів ДФС по зупиненню реєстрації ПН/РК, який письмово відображений в квитанції про зупинення реєстрації, та безумовно порушує права та законні інтереси платника ПДВ. Закон не зобов’язує платника чекати рішення спеціальної комісії ДФС про відмову в задоволенні скарги. Помилково вважаючи, що при зверненні до адміністративного суду доведеться сплатити судові витрати в розмірі 1% від суми податкового зобов’язання, платники податків часто не звертаються до суду. Хоча при правильному формулюванні позовних вимог спір однозначно відноситься до категорії немайнових, а сплаті підлягають судові витрати в розмірі 1762 грн.

Та основною причиною, яка зупиняє добросовісних платників при подачі адміністративного позову – це побоювання сваритися та псувати стосунки з податковою інспекцією. Тут уже треба робити власний вибір. Хоча, на нашу думку, ДФС зробила цей вибір однозначним.

Вище згаданим Листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, визначено, що комісії головних управлінь ДФС (обласного рівня) можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, коли наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Тобто фактично закріплено необмежені можливості фіскалів у формулюванні критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних, які залежать лише від думки конкретних податківців у тій чи іншій ситуації. А відмова в реєстрації податкової накладної за нібито фіктивну господарську операцію в майбутньому може стати підставою для встановлення ризиковості платника податків, з усіма витікаючими з цього наслідками.

Тому рішення адміністративного суду, в якому буде встановлена реальність здійснюваної господарської операції та неправомірність дій податківців по зупиненню реєстрації декларацій позбавить фіскалів приводу для встановлення ризиковості платника в подальшому.

Отже, радимо не боятися судових суперечок з податковою. Як казали американські гангстери, якщо вірити фільмам про них: «Нічого особистого, тільки бізнес!».