Електронні технології та усе, що з ними пов’язано, стало невід’ємною частиною нашого життя, в результаті чого виникла нагальна проблема правового врегулювання відносин між суб’єктами права, які виникають в результаті їх використання.
Нажаль, наше законодавство ще далеко не відповідає вимогам часу з цього приводу. Достатньо зазначити, що єдиним законом в цій сфері правовідносин в Україні є Закон «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг», які визначає правовий статус електронного цифрового підпису та електронного документообігу та регулюють відносини, що виникають в цій сфері.
Але багато інших сфер застосування інформаційних технологій – IT – поки що не регламентується спеціальними законами, хоча нагальна потреба в цьому існує, що вже визнано міжнародним співтовариством. Немає жодного сумніву, що IT право в найкоротший час буде визнано самостійною галуззю права, та одночасно складовою частиною права цивільного, оскільки правовідносини в цій сфері за своїм характером є майновими.
Але відповідні відносини між особами, що беруть участь у процесі застосування IT технологій виникають вже сьогодні, та саме наразі потребують захисту права осіб, які порушуються при цьому, оскільки такі порушення неминучі при здійсненні будь яких соціальних відносин.
Отже, до прийняття спеціальних нормативних актів вищенаведені відносини регулюються діючими наразі правовими нормами, під дію яких вони підпадають, з чого й треба виходити адвокатам, що захищають інтереси їх учасників в разі виникнення суперечок в сфері застосування IT технологій.
Як показує практика, такі суперечки виникають, перш за усе, в таких напрямках згаданих правовідносин:
- щодо договорів підряду на створення програмного забезпечення чи його частин;
- щодо участі фізичних осіб в торгах у валютних аукціонах (бінарних опціонах) в мережі Internet;
- щодо використання та обігу криптовалют (біткоїнів та т.і.).
В цій статті ми торкнемося найбільш популярної наразі послуги на ринку IT технологій: створення електронних програм. Зазвичай, крупні гравці згаданого вище ринку – великі IT компанії – розміщують замовлення на виконання частин (окремих блоків) таких програм більш малим фірмам або окремим виконавцям – фізичним особам. При цьому і замовлення, і передача виконаної роботи, і розрахунки здійснюються в мережі Internet за допомогою електронних засобів зв’язку.
З одного боку, це вигідно для обох сторін, оскільки розміщення замовлення, передача результатів робіт та розрахунки здійснюються дуже швидко та в більшості випадків поза зоною контролю фіскальної служби. З іншого ж боку для виконавця, особливо – фізичної особи – такі відносини тягнуть за собою великий ризик не отримати розрахунок та в більшості випадків – неможливість захистити свої права у встановленому законом порядку.
Перш за усе, проблема полягає у відсутності, зазвичай, письмового договору, хоча б у електронному вигляді. У більшості випадків його замінює обмін листами, в яких визначаються технічні параметри завдання. Але укладання договору в такому вигляді, в силу специфіки його предмету не надає можливості належним чином викласти суттєві умови договору. В подальшому ця обставина, по суті, позбавляє виконавця можливості судового захисту своїх прав, особливо у випадках, коли йдеться про відносини з контрагентом з іноземною компанією.
В цьому випадку відсутність письмового контракту (отже, й арбітражного застереження, яке є його частиною) унеможливлює звернення до міжнародного комерційного арбітражу та значно ускладнює звернення та національного суду.
У респектабельних IT – компаній, що ведуть свою діяльність легально, зовнішньоекономічну – також, таких проблем не виникає. А малим фірмам та фрілансерам – можна лише порадити більш відповідально ставитися до легальності їх бізнесу та юридичного оформлення угод. Передбачаю, що для мінімізації видатків гравців IT – ринку на юридичні процедури вони будуть звертатися до юридичних осіб – посередників, чиєю спеціалізацією буде надання саме таких послуг.
Окрім того, вагомим засобом захистом прав гравців IT – ринку могло б стати патентування результатів виконаної ними роботи як об’єктів їх інтелектуальної власності, певна річ – за умови, що цей результат відповідає критеріям такого об’єкту. В цьому випадку, в разі відмови замовника від розрахунку після отримання результатів роботи, замовник отримає можливість пред’явити до нього позов не про невиконання обов’язків по договору (міжнародному контракту), який укладений не був, а про відшкодування збитків внаслідок порушення його права інтелектуальної власності.
Треба визнати, що такий процес буде складним та недешевим, оскільки звертатися прийдеться до іноземного суду. Проте шанси отримати позитивний результат дуже великі. Ще більше можливість врегулювання такого спору в досудовому порядку: адже адвокати замовника, довідавшись, що йдеться про порушення права інтелектуальної власності, захищеного патентом, повідомлять йому про реальну загрозу задоволення позову та порадять владнати спір миром, щоб уникнути значно більших збитків, ніж вимоги замовника, та шкоди, що може бути спричинена його діловій репутації.
