Під час планування нового бізнесу, як правило, партнери довіряють один одному та закріплюють належним чином свої домовленості. З часом ситуація може змінюватись: з різних причин пропадає довіра та між партнерами можуть виникнути чи навіть конфлікти. Головним завданням корпоративних договорів і є регулювання відносин між власниками бізнесу, на відміну від статуту, який регулює діяльність самого підприємства.
Корпоративні угоди є відносно новим інструментом українського корпоративного права. Поки що його регулювання є досить абстрактним, але, безумовно, наслідує провідний досвід країн Європи та США. Ми прогнозуємо, що інститут корпоративних договорів буде розвиватись і його регулювання стане більш системним. Такий договір може бути укладений як між всіма учасниками товариства, так і між деякими з них, і діяти тільки у відносинах між ними.
Із досвіду країн Європи та США одними із найважливіших умов корпоративних договорів є умови виходу із тупикових ситуацій – так званих ситуацій Deadlock. В цій статті детально зупинимось на тупикових ситуаціях, та способах їх розв’язання. Український закон не містить визначення цього поняття, тому ми дали йому своє визначення.
Що таке Deadlock?
Тупикова ситуація (Deadlock, від англійського – мертвий замок) – ситуація за якої вищий орган товариства не може прийняти будь-яке рішення із питань, що є важливими для товариства.
Це може статися через рівномірний розподіл голосів учасників «за» та «проти» рішення або через тривалу відсутність кворуму на загальних зборах. Deadlock, як правило, є вираженням протиріч між власниками бізнесу та кризи, що утворилась в бізнесі, та може бути початком корпоративного конфлікту між партнерами.
Конфлікт здебільшого призводить до втрат з обох сторін, потребує значного часу та ресурсів. Все це негативно впливає на бізнес та може призвести до його руйнування. Для партнерів, ціллю яких є нормальне функціонування бізнесу, вкрай важливо визначити які саме ситуації вони будуть вважати Deadlock та шляхи їх розв’язання.
Український закон не містить способів розв’язання тупикових ситуацій, проте і не забороняє їх застосування. Розглянемо їх детально.
Існує два значні шляхи вирішення тупикових ситуацій: шлях переговорів та медіації або примусовий викуп часток (shotgun).
Світова практика визначає такі механізми примусового викупу:
Російська рулетка (Russian Roulette/Buy-Sell):
Учасник 1 пропонує Учаснику 2 викупити у нього належну частку за визначеною ціною. У свою чергу, Учасник 2 протягом певного строку має право погодити таку пропозицію або зробити Учаснику 1 таку ж саме зустрічну пропозицію. Якщо Учасник 2 робить Учаснику 1 таку ж саму зустрічну пропозицію, то Учасник 1 зобов’язаний продати свою частку на вказаних умовах.
Не зважаючи на той факт, що «російська рулетка» надає сторонам рівні права, на практиці ініціюючий учасник має менше переваг, оскільки роблячи пропозицію, він не може знати напевне чи стане єдиним власником компанії, чи його частку викупить інший учасник. В такому випадку Учаснику 1 вигідно пропонувати ринкову ціну за акції, оскільки існує ризик того, що він сам буде змушений прийняти аналогічну пропозицію.
Техаська перестрілка (Texas shoot-out):
Для двох учасників. У випадку виникнення тупикової ситуації Учасник1 має право направити посереднику (медіатору) повідомлення із визначеною ціною, за якою він пропонує Учаснику 2 купити його частку. Так само має вчинити Учасник2. Як правило, пропозиції надсилаються у запечатаному конверті, і розпечатуються медіатором одночасно, із оголошенням зазначеної в них ціни. Виграє учасник, який вказав найбільшу ціну пропозиції за частку.
Для більше ніж двох учасників. Один учасник надає іншим сторонам повідомлення про бажання продати свою частку (акції). Інші учасники протягом встановленого періоду повинні направити в закритому вигляді посереднику пропозицію із ціною, яку вони готові заплатити за частку першого учасника. Після закінчення встановленого періоду всі конверти з пропозиціями учасників одночасно відкриваються, а ініціюючий учасник зобов’язується продати свою частку (акції) тому учаснику, який запропонував найвищу ціну.
Голландський аукціон (Dutch Auction) або «Мексиканська перестрілка» (Mexican shoot-out):
Цей механізм відрізняється в залежності від кількості сторін корпоративного договору та учасників тупикової ситуації.
За цим варіантом, сторони надсилають повідомлення третій особі, у яких вказують мінімальну ціну, за яку вони готові продати свою частку. Той учасник, чия запропонована ціна продажу є найвищою (переможець), зобов’язаний придбати частки того (тих), чия запропонована ціна нижча.
Попереджувальний метод або чорна мітка (black spot):
Учасник-ініціатор звертається до фахівця для визначення ринкової вартості часток учасників. Після цього Учасник-ініціатор зобов’язаний викупити частку іншого учасника із премією, що встановлена договором (наприклад 30%), тобто за ціною у 130% ринкової вартості. Також договором може бути визначено, що він зобов’язаний продати свою частку іншому учаснику з певним дисконтом.
Цей метод перш за все направлений на недопущення настання тупикової ситуації та спонукання сторін до переговорів, оскільки кожна з них розуміє, що може понести значні збитки.
Розділяй та обирай (Divide and choose):
Сторони корпоративного договору можуть погодити, що у разі настання тупикової ситуації одна з них здійснює умовний поділ бізнесу на частини, а друга обирає будь-яку з них, яку залишає собі.
Таке рішення можливо лише, коли частки учасників приблизно пропорційні до можливих часток, на які умовно буде поділений бізнес.
Дотримання цих порад дасть можливість найскоріше та з найменшими збитками розв’язати тупикову ситуацію:
- Необхідно чітко визначити в корпоративному договорі що саме є тупиковою ситуацією.
- У разі застосування правил із залученням посередника чи медіатора, він має бути визначений заздалегідь або має бути встановлений порядок його визначення.
- У разі участі посередника чи медіатора, необхідно в корпоративному договорі визначити хто зобов’язаний повідомити інші сторони про настання Deadlock.
- Процедури мають бути визначені детально.
