Фіктивні кримінальні провадження як загроза бізнесу: правова природа і тактика протидії

Фіктивні кримінальні провадження як загроза бізнесу: правова природа і тактика протидії

Як суспільство перетворилося на здобич для правоохоронців?

Особливість поточного періоду в україні полягає в повному руйнуванні режиму законності, що означає виникнення ситуації, коли закони виконуються у виключних випадках, а зазвичай – не виконуються внаслідок  владної волі політичної еліти. Соціально-політичні причини цього становища не є предметом цієї статті.

Безпосередньою причиною виникнення фіктивних кримінальних проваджень, про які піде мова нижче, є реформи правоохоронної системи 2012 та 2017 років. Під час цих реформ зазнала руйнації система кримінального судочинства, яка до того, хоча й не без напруження, забезпечувала, в цілому, захист правопорядку в країні.

Безпосередньо «реформатори» домоглися того, що у працівників правоохоронних органів з’явилася «узаконена» можливість відкривати кримінальні провадження, в яких розслідується заздалегідь невідомо що, та навпаки – не відкривати кримінальні провадження, коли їм цього не хочеться, при наявності події злочину.

Що таке кримінальні провадження та як вони виникають?

Згадані вище можливості успішно реалізуються шляхом незаконного  відкриття фіктивних кримінальних проваджень – проваджень, які не мають на меті реальне розслідування злочину. Вони мають лише корупційну мету.

Ознаками фіктивних проваджень є:

  • Відсутня подія злочину,
  • Орган, який їх розслідує, не є слідчим органом в розумінні процесуального закону.
  • Опис події злочину в єдиному реєстрі досудових розслідувань не містить конкретних фактів.

Непоодинокі випадки, коли кримінальне провадження є двічі фіктивним: одночасно відсутня подія злочину та це провадження відкриває і здійснює його розслідування орган, який не є слідчим органом – наприклад, прокуратура. Особливо відзначилася в цьому військова прокуратура, чия антиконституційна діяльність протягом останніх років має стати підставою для самостійного розслідування.

Справжньою метою відкриття фіктивних кримінальних проваджень є завдання максимальної шкоди бізнесу підприємців, або створення реальної загрози такої шкоди та примушення їх до надання правоохоронцям незаконної винагороди.

Винагороду можуть вимагати за для поновлення «статус-кво»:

  • Повернення комп’ютерів або документів
  • Зняття арешту з товарів, нерухомості або рахунків,
  • Скасування заборони використовувати виробниче обладнання

Найбільш популярний спосіб вимагання полягає в незаконному утриманні майна та документів підприємців під прикриттям необхідності проведення слідчих дій. Іншими словами, фіктивні кримінальні провадження, в більшості випадків, є вимаганням, яке виражається в штучному створенні проблем під виглядом розслідування кримінального провадження.

Як це робиться, або хто винний?

Зазвичай,  фіктивне кримінальне провадження народжується наступним чином.

Прокурором будь-якої прокуратури – хоч генеральної, хоч місцевої, за попередньою домовленістю або за вказівкою її керівництва, до єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі єрдр), вносяться певні відомості.  Це є процедурою, аналогічною порушенню кримінальної справи, що була раніше. Але ці відомості, всупереч закону, не містять опису будь-якого конкретного злочину (кримінального правопорушення). Себе цей прокурор вносить до єрдр як процесуального керівника в цьому кримінальному провадженні.

Після внесення до єрдр закон зобов’язує прокурора направити матеріали кримінального провадження до слідчого органу. Проте, всупереч цьому, новий «процесуальний керівник» не робить цього.

Він  починає вчиняти слідчі дії самостійно, повністю підмінюючи слідчого, як правило, національної поліції. В більшості випадків слідчий поліції й не знає, що він призначений слідчим в тому чи іншому кримінальному провадженні.

Ці так звані «слідчі дії», , полягають в обшуках та вилученні майна, бажано – такого, яке є дуже важливим для його власника та без якого він буде зазнавати суттєвих труднощів, а найкраще – нести вагомі матеріальні збитки. «Вищий пілотаж» полягає в тому, щоб вилучити в підприємця щось таке, без чого його бізнес зупиниться. Наприклад – врожай у фермера, який швидко псується.

Один в полі не корупціонер.

Дуже важливою особливістю фіктивних кримінальних проваджень є стійки корупційні зв’язки співробітників правоохоронних органів та суддів, оскільки без допомоги останніх фіктивне кримінальне провадження довго тривати не може.

  • По-перше, обшук або арешт майна можливі тільки з дозволу слідчого судді.
  • По-друге, саме слідчий суддя розглядає скарги на незаконні дії слідчого та прокурора.

Отже, без участі слідчого судді нікого не обшукаєш та майно не забереш, в будь-якому випадку – надовго.

Отже, відкриваючи фіктивне кримінальне провадження, прокурори  розраховують на покривання їх протиправних дій з боку слідчих суддів. Останні, в більшій кількості випадків, їх сподівання виправдовують, тобто надають дозволи на обшук, заарештовують майно без наявності в кримінальному провадженні події злочину. Хоча саме в наявності цієї події судді зобов’язані переконатися, розглядаючи відповідне клопотання прокурора.

Мотиви, через які слідчі судді чинять таке, можуть бути різноманітними від корисливих, коли суддя просто діє за хабар від прокурора (і таке є в україні) до побоювання реалізації матеріалів, що їх компрометують, які зібраних слідчими органами на самого суддю (це зветься «тримати на компрі»).

Деякі судді, на яких таких матеріалів і немає, побоюються провокацій з боку правоохоронців в разі відмови в задоволенні їх незаконних вимог, або інших проблем, які ті можуть їм створити. Ні для кого не є секретом, що українські судді є незалежними тільки на папері. Певна річ, трапляються особисті близькі стосунки між «суддівськими» та «прокурорськими», або збіг одночасно кількох вищенаведених факторів в будь-якій комбінації.

Так чи інакше, слідчі судді активно допомагають корумпованим «прокурорським» відкривати та вести фіктивні кримінальні провадження. Цього явища в нашій державі раніше не було та воно невідоме іншим країнам світу. Йдеться про окремий вид корупційної діяльності державних службовців правоохоронних органів, який досяг неабияких масштабів, через що становить самостійну загрозу національній безпеці.

Не вірите? Тоді вони йдуть до вас, як кажуть у відомому рекламному ролику.

Таких висновків ми дістались не теоретично, а на беручи участь у численних реальних справах в інтересах наших клієнтів. Ми не хочемо втомлювати читача довгими цитатами процесуальних документів та аналізом причин фіктивності конкретних проваджень, тому не перейдемо одразу практичних порад.

Що робити?

Як боротися з фіктивними кримінальними провадженнями?

Мова йде про процесуальний шлях в умовах, коли можливості представника особи, потерпілої від нього, заздалегідь та обізнано обмежені законодавцем.

Відповідь проста.

Фіктивні кримінальні провадження за своєю правовою природою є злочинами, вчиненими службовими особами правоохоронних органів за попередньою змовою між ними, а в значній кількості випадків – і з суддями. За таких обставин треба ініціювати кримінальні провадження щодо них самих.

Річ у тім, що обізнане відкриття кримінального провадження без наявності події злочину,– є злочином, як найменш – зловживанням службовим становищем. Саме так треба кваліфікувати його дії у заяві про злочин щодо особи, яка внесла до єрдр такі відомості. Адже він навмисно вчинив ці дії всупереч інтересам служби, використовуючи своє службове становище.

Певна річ, юридична кваліфікація може бути й іншою, в залежності від конкретних фактичних обставин, але це вже тонкощі, яким немає можливості приділити місце в цій статті з огляду на їх нескінченну кількість.

Тому зосередимося на самому принципі.

Він полягає в притягненні до кримінальної відповідальності осіб, винних у відкритті фіктивних кримінальних проваджень та спричиненні шкоди шляхом їх, так би мовити, розслідуванням.

В цих кримінальних провадженнях потерпілими будуть вже особи, щодо яких відкриті фіктивні кримінальні провадження, або особи, яким цими кримінальними провадження завдано шкоди (наприклад осіб, на майно яких був накладений арешт). Оскільки потерпілий, згідно зі ст. 56 кпк україни, має досить широкі процесуальні права, такі особи отримують можливість дієво впливати на слідство щодо тих, хто відкрив про них  фіктивне провадження.

Таким чином, буде відбуватися таке собі «слідство про фіктивне слідство». А офіційні результати такого розслідування, зокрема – копії процесуальних документів, які має право отримувати потерпілий – мають використовуватися як докази при оскарженні дій слідчого та прокурора в фіктивному кримінальному провадженні.

Метою їх оскарження є закриття фіктивного провадження. Адже про процесуальний захист в цих провадженнях забувати не треба.

Як здійснювати процесуальний захист у фіктивних провадженнях?

Найбільш дієвими методами, з доволі невеликого арсеналу відповідних заходів, є:

  • Клопотання про закриття фіктивного кримінального провадження через відсутність події злочину,
  • Заяви слідчому судді про відводи слідчих та прокурорів,
  • Клопотання слідчим суддям про встановлення розумних строків.

Підкріплені доказами, що отримані під час офіційного, тобто кримінального процесуального розслідування «творчості» фіктивних «розслідувачів», ці заходи в багатьох випадках примушують слідчих суддів, все ж таки вирішувати окремі питання на користь потерпілих бізнесменів.

Ми переможемо!

Сукупність вказаних вище заходів, вжитих своєчасно та тактично грамотно, неминуче призведе до закриття фіктивних кримінальних проваджень, а, за бажанням, можуть призвести й до покарання винних у їх відкритті.

Це, безумовно, потребує напруженої та узгодженої роботи значного колективу адвокатів, адже йдеться про боротьбу з так званою «системою»: організованими групами корумпованих державних службовців в правоохоронній сфері, яких потрібно атакувати одночасно, щоб вони не мали можливості приходити на допомогу один одному. Але це вже зовсім інша історія.